Персоналії

Редкін Петро

Редкін Петро

17.12.2015

Петро Редкін

Петро Григорович Редкін (4 (16) жовтня 1808 р., м. Ромни Полтавської губернії (нині – Сумської області) – 7 (19) березня 1891 р., м. Санкт-Петербург) – видатний український педагог, фундатор методики географії,  активний громадський та освітній діяч XIX ст. Професор Московського і Петербурзького університетів, ректор Петербурзького університету.


 Біографія

Петро Григорович Редкін народився у місті Ромни на Сумщині.

Навчався у Ніжині, у Гімназії вищих наук кн. Безбородька. Юний Редкін разом зі своїми товаришами по Гімназії - М.Гоголем, Є.Гребінкою, В.Тарновським та іншими,- отримав ґрунтовні знання під керівництвом професора К. Шаполинського, який з юними вихованцями проводив польові дослідження, здійснював топографічну зйомку.

Продовжив своє навчання П. Г. Редкін спочатку в Московському, а пізніше Дерптському та Берлінському університетах.

Працюючи професором Московського і Петербурзького університетів, Петро Редкін звернув увагу на безсистемне викладання природничих наук у різних навчальних закладах, на відсутність шкільних підручників і методичних розробок, оскільки методики викладання як науки на той час ще існувало.

Петро Григорович робить все можливе для становлення вітчизняної методики викладання природничих дисциплін. 

Добре вивчивши систему освіти європейських країн, відвідавши майже всі країни Європи і ознайомившись з багатьма видатними західноєвропейськими педагогами особисто, Петро Григорович робить все можливе для становлення вітчизняної методики викладання природничих дисциплін. Спочатку засновує один з перших педагогічних журналів «Бібліотека для виховання», в якому вміщує статті з проблем виховання, методики викладання, ознайомлює читачів з досягненнями педагогічної науки за кордоном, запрошує до співпраці в журналі своїх колег, учнів, учителів-практиків.

Згодом Петро Редкін стає співзасновником і бере активну участь у видавничій діяльності інших журналів, таких, як «Сім’я і школа», «Народна школа», «Жіноча освіта», «Учитель», «Педагогічний літопис» та ін.

Своїми думками про навчання і виховання він ділиться у листуванні з О.Герценом, М.Добролюбовим та багатьма іншими демократами, німецькими педагогами Ф.Дістервегом, Ф.Фребелем, В.Міндендорфом та ін.


Педагогічна діяльність

У 1859 р. Петро Григорович організував перше в Росії Педагогічне товариство. Він був його головою  протягом 15 років. Товариство проіснувало всього 20 років, однак відіграло велику роль в педагогічному русі 60-70-х років  XIX ст. Це товариство, об’єднавши в своїх рядах більш як 500 кращих педагогів царської Росії, пропагувало все нове, передове.

На засіданнях товариства і його секцій (в тому числі, і методики викладання географії) обговорювались актуальні проблеми навчання і виховання, методики викладання навчальних дисциплін, питання реорганізації навчального процесу тощо.

Найактивнішими членами товариства були: К.Ушинський, Д.Семенов, В.Водовозов, О.Герд, В.Стоюнін та ін. Перше педагогічне товариство було в той час єдиною організацією, де могли відбуватися громадські обговорення, аналіз, критика думок і поглядів авторів педагогічних статей, праць, здебільшого ще до публікації. Це була громадсько-педагогічна арена, трибуна і в цьому його велике значення.

Майже всі реферати і доповіді, прочитані й обговорені на засіданнях товариства, були проаналізовані і рекомендовані до публікації  у педагогічних виданнях у вигляді статей або стали частиною майбутніх шкільних підручників і методичних посібників. За рекомендацією Петра Редкіна більшість розробок проходили апробацію в навчальних закладах, на курсах підвищення кваліфікації вчителів, які організовувало саме товариство. Найкращі психолого-педагогічні та методичні праці відзначалися нагородами товариства – золотою медаллю імені А.С.Воронова та премією імені К.Д.Ушинського (після смерті видатного педагога).

Членами Педагогічного товариства видалися перші вітчизняні методичні праці з методики викладання географії.

Коло методичних питань, що розглядалися на засіданнях товариства, було досить широким. Зокрема Педагогічне товариство багато уваги приділяло методиці викладання географії, стану географії як навчального предмета в навчальних закладах того часу. Не обійшло увагою товариство й з’їзди вчителів географії, які проходили в Москві та Іркутську.

Ряд членів товариства написали підручники і посібники з географії та методики її викладання. Це були практично перші вітчизняні методичні праці з методики викладання географії.

З методичних праць Петро Редкін рекомендував до друку «Методи і принципи географії» Е.Петрі, «Нариси методики і дидактики навчальної географії» А.Соколова, «Географія як наука і як навчальний предмет» Н.Раєвського, «Підручник методики географії для учительських семінарій» А.Байкова, «Про викладання географії» А.Ловягіна і звісно, «Уроки географії» Д.Семенова.

Таким чином, саме з легкої руки професора Петра Григоровича Редкіна, з його мудрих настанов молодим колегам, зародилася молода наука – методика викладання географії. А багато його вихованців (Д.Семенов, Е.Петрі, Н.Раєвський, П.Бєлоха, А.Соколов, О.Герд, Е.Лесгафт та ін.) стали відомими методистами, авторами підручників, навчально-методичних посібників, зробили значний внесок у розвиток методики географії.


Бібліографія

  1. Обозрение гегелевой логики; в Москвитянин 1841, ч. IV, № 8, стр. 410. ;
  2. О казенных подрядах и поставках в России до первого их преобразования, в Юрид. Зап., т. I. 1841, стр. 161 – 187. №
  3. О гейдельбергском университете. Там же, стр. 277 – 342. ; Прусский устав о домашних слугах. Перевод в Юрид. Зап., т. II. 1842, стр. 179 – 193. ;
  4. О причинах преступлений и о средствах противодействовать их умножению. Там же, стр. 194 – 262. ;
  5. Какое общее образование требуется современностью от русского правоведца. Актовая речь 1846 года. ;
  6. Об уголовной кодификации. Там же стр. 409 – 490. ;
  7. Обозрение юридической литературы по римскому праву. Юрид. Зап., т. III, 1859, стр. 250 – 402. ;
  8. О независимости юстиции, в Юрид. Зап., т. IV, 1860, стр. 179 – 191. ;
  9. Обозрение юридической литературы (по юридической энциклопедии). Там же, стр. 339 – 710. ;
  10.  Из лекций заслуженного профессора доктора прав П. Г. Редкина по истории философии права в связи с историей философии вообще. 1889 – 1891. ;
  11.  Плиний младший. Библиотека для воспитания. Отд. I, ч. 2, 1845 г. стр. 160 – 189. ; 
  12.  Фукидид. Там же. Отд.  II, ч. 1, 1845, стр. 87 – 130. ;
  13.  Об изучении новых языков. Там же. Отд. II, ч. 1, 184,. стр. 28 – 90. ;
  14.  На чем должна основываться наука воспитания? Там же. Отд. II, ч. 3. 1846, стр. 1 – 46. ;
  15.  Что такое воспитание? Три статьи в журнале для воспитания, изд. Чумиковым, 1857, т. I, №№ 1 – 3. ;
  16.  Обозрение педагогической литературы. Две статьи там же, №№ 1, 2. ;
  17.  Можно ли и должно ли воспитывать детей? Там же, № 4. ;
  18.  С чего начать? Там же, т. II, № 10. ;
  19.  Почин дело красит. Там же, № 11. ;
  20.  Первое знакомство детей с природою. Там же. ;
  21.  Обозрение педагогической литературы во Франции. Журнал для воспитания. 1858, т. III, № 1, 2, отд. I.” ;
  22.  Энциклопедия юридических и политических наук : Курс первый : Конспект лекций. - Москва :Литография А. Степанова. - 212 с. ;
  23.   Редкин, П. Г. Курс философии общественной жизни. -Лейпциг :F. A. Brockhaus,1864. -180 с.